NeoDownloader 6

Світла тема, темна або як у системі - перемикається на льоту, без перезапуску. Акцентний колір обирається з дванадцяти (бірюзовий, синій, фіолетовий, рожевий, червоний, помаранчевий, зелений та інші), і під нього перефарбовується весь інтерфейс, включно з картками проєктів і смугами прогресу.

Попередні версії говорили лише англійською. Шоста розмовляє тринадцятьма мовами, і мова вибирається прямо в програмі, без перезапуску. Вашої серед них немає? Напишіть нам - ми перекладемо на будь-яку, якщо ви готові потім перевірити результат у живому інтерфейсі.

Переглядати завантажене, не виходячи з проєкту, стало значно зручніше. Зображення відкривається на весь екран, а внизу - стрічка мініатюр: решта проєкту залишається під рукою, і гортати файли можна, не закриваючи повноекранний режим. Плеєр став швидшим: він декодує відеокартою і тягне відео аж до 8K, тоді як п'ята версія зупинялася на 4K. З'явилися PDF і текстові формати - txt, md, csv, json, - тож зрозуміти, чи це потрібний файл, тепер можна взагалі без іншої програми.

Раніше програма була монолітом: браузер, розбір сторінок і завантаження жили всередині одного файлу, і новий спосіб завантаження означав новий випуск усього. Тепер роботою з джерелом займається плагін - окрема програма зі своїм середовищем виконання та своїми залежностями, аж до власного браузера. У комплекті їх поки що чотири: Video Downloader, Gallery Downloader, власний краулер і плагін для прямого посилання. Вставте адресу - вони відповідають, хто з них із нею впорається, і проєкт дістається тому, хто відповів. Кожен додається, оновлюється і видаляється окремо, а падіння одного плагіна не тягне за собою всю програму.

Video Downloader охоплює понад дев'ятсот платформ. Він забирає відео в найкращій доступній якості, разом зі звуком, субтитрами та розділами; бере цілі плейлисти й канали; трансляцію захоплює з її початку, а не з моменту вашого підключення. Якість вибирається зі списку, а папку призначення та журнал веде застосунок.

Gallery Downloader - те саме для зображень: близько трьохсот сайтів, де важлива не сторінка, а автор, альбом, тег або добірка. Він проходить посторінкову навігацію до кінця і вміє входити так само, як ви - за паролем, через файли cookie з вашого браузера або через OAuth, - тобто бачить те, що бачите ви. Файли при цьому називаються за правилами, а не скидаються на купу.

Плагін, який ми написали самі, для всього, що не покривають два рушії вище: він обходить сайт - галерею, профіль, борд, гілку форуму, сторінку результатів пошуку - і збирає те, що знаходить. Що саме шукати на конкретному сайті, описано в рецепті: це невеликий файл поруч із плагіном, а не код усередині програми. Рецепти є для 500px, Bing Images, Flickr, Google Images, IMDb, Reddit та інших, а також загальні - на гілку форуму, галерею, окрему сторінку і на обхід сайту цілком.

Вікно, в якому програму вчать новому сайту: рецепт під потрібний майданчик збирається прямо на живій сторінці - зліва дерево того, що рецепт витягує, справа сама сторінка, а потрібний елемент вибирається мишею. Вказування замінює знання розмітки, тому створити рецепт під силу людині без жодного досвіду в цьому. У тому ж вікні лагодять рецепт, який перестав працювати після зміни верстки сайту. Поки що дописується - частина вже працює, частина ще будується, про що застосунок попереджає заздалегідь.

Адреса, яка веде прямо на файл, завантажується без жодного розбору сторінки. Так само і діапазон на кшталт photo[1-50].jpg - той самий fusker з п'ятої версії: один шаблон розгортається в п'ятдесят адрес.

Код, який обслуговує сайт, лежить у папці встановлення звичайним текстом на Python і читається як є: відкрийте його, щоб побачити, як саме обходиться сайт, змініть під власні потреби або візьміть за основу для чогось іншого. Залишити його нескомпільованим - це рішення, яке робить таке можливим, і воно було ухвалене саме заради цього.

Плагін - це окремий процес на Python, а не клас усередині нашого коду, і SDK лежить під ліцензією MIT саме для того, щоб чужий плагін мав право з ним лінкуватися. Рецепт для конкретного сайту збирається в редакторі з селекторів, а там, де селекторів не вистачає, - обробником на Python або JavaScript.

Якщо запустити проєкт вдруге, він збере лише ті файли, яких не вистачає, а не все заново: те, що вже збережено, пам'ятається пофайлово і не чіпається. У п'ятій версії це називалося smart update. Тут це просто спосіб роботи під час запуску, і нічого вмикати не потрібно.

Попередні версії працювали лише під Windows - для неї вони і були написані. Шоста версія ставиться до операційної системи як до деталі: збірки для Windows і macOS готові, підписані й лежать на сторінці завантаження.

Наступна на черзі. Ядро вже кросплатформне, тож залишається спакувати збірку для Linux.

До запущеної копії можна буде звернутися ззовні, і вона виглядатиме так само, як на вашому власному комп'ютері. Керуйте завантаженнями з телефону або з ноутбука в іншій кімнаті, стежте за їхнім виконанням і переглядайте те, що вже завантажено - зображення, відео, звук, документи.

Програмою можна керувати зі свого скрипта: створити проєкт, запустити його і забрати результат - усе це звичайні запити до ядра. Інтерфейс використовує той самий API, тому ззовні ви маєте доступ до того ж, до чого і він. А саме ядро працюватиме взагалі без вікна - наприклад, на сервері.

Тримати рецепти окремо від програми потрібно саме для цього: сайт ламається, і до вас приїжджає файл, а не нова версія. Сьогодні зламаний рецепт можна полагодити на власному комп'ютері, але ніщо не доставляє його вам - канал доставки ще не побудовано.

Перезапустити проєкт за розкладом і забрати лише нове - те, що в п'ятій версії називалося smart update, тільки без людини за клавіатурою. Ядро зроблене так, щоб працювати без інтерфейсу; планувальник - наступне, що буде написано.

Програма помічає, що вийшла нова версія, і повідомляє про це. Завантаження та встановлення поки що потребують вашого кліку.